Цільова група: Неповні сім`ї. Жінки, які виховують дітей самі.
Місцезнаходження: м. Вінниця

Опис групи самодопомоги

Блок 1: Чому саме група самодопомоги

Що стало приводом до використання методу груп самодопомоги?
Вирішення яких проблем чи завдань стало причиною створення групи самодопомоги?
Який потенціал існує у використанні методу груп самодопомоги для досягнення позитивних змін для цільової групи?

Досвід роботи в громадській організації особисто для мене явно показав, що надання допомоги людині часто густо призводить до того, що людина до цього звикає. Людина отримала рибу, через деякий час риба закінчилась, і людина чекає на чергову порцію риби. А її не дають. І людина йде і питає: „А де моя риба ?.” Вона всіма незадоволена, вона на всіх нарікає. При цьому вона щиро вірить, що вона заслуговує риби, і їй її повинні дати. ЇЇ не цікавить хто цю рибу має зловити і що для цього потрібно робити. Ви мені повинні зробити. Ви мені повинні дати. І взагалі їй всі „щось винні.” Тільки вона сама нікому нічого „не должна”. І сама абсолютно нічого не повинна робити щоб змінити своє становище на краще.
Мені припав до душі девіз „Допомагаймо собі взаємно”. А коли я познайомилась з методикою груп самодопомоги, то зрозуміла, що це той напрям в якому ми повинні рухатися. Групи самодопомоги ми повинні активно розвивати і впроваджувати в наше життя.
Людина сама має щось робити для того, щоб якось собі зарадити в вирішенні певних проблем.

Ми зупинилися на категорії „ неповні сім`ї ”. Мама і дитина. Мати і двоє дітей. Чи батько і дитина. Це як раз з тих категорій, якими покликані займатися управління в справах сім`ї і молоді, управління в справах соціального захисту, якщо родина малозабезпечена. В наш буремний час ці управління займаються лише особами певних категорій. Інші люди для них як інопланетяни. Є в дитини статус „сирота” – значить вона сирота. А якщо в дійсності це сирота, але якийсь папірець не в порядку , тобто – нема статусу, не наша категорія. Цією людиною ніхто займатися не буде. Вирок слідуючий: „Це не наша категорія”.
І тому щоб зацікавити представників влади методикою і поширення груп самодопомоги в регіоні, потрібно було вибрати цільову групу з числа їх „категорій”. Щоб вони бачили що методика ГСД для них підходить і потрібно її поширювати. Єдине, що для них всіх мам з дітьми потрібно називати „мати- одиначка”.

Неповні родини.
Так сталося, що з якоїсь причини мами самі виховують дітей. Вони дуже стараються дати своїм дітям все. Щоб вони були не гірші від інших. Щоб обов’язково в них був „хліб з маслом”. Найголовніше - це одягнути і нагодувати.
Пригадується реклама де звучать такі слова „А навіщо ви мене купили, якщо не хочете зі мною розмовляти ? ”
Не менше, а то і більше, ніж хліба з маслом дитина, особливо в неповній родині, потребує любові, уваги, спілкування.

Блок 2: Учасники групи самодопомоги

Як ви залучаєте учасників групи самодопомоги?
Ми розповсюдили інформацію про групи самодопомоги десь більше як рік тому. Провели презентацію про групи самодопомоги для ГО. Розказали що це таке і з чим його їдять. Що самодопомога – це наше рідне, тільки ми його чомусь дуже добре забули.

Які канали поширення інформації про групу ви використовуєте?
Ми використали місцеву „інтернет – мережу” „ОБС”, тобто використали сарафанне радіо. І ми ще не встигли зробити щось більш масштабне, як зголосилося 17 осіб. Для створення групи самодопомоги це більш ніж достатньо.

Чим мотивуються учасники, об’єднуючись у групу самодопомоги?
Всі зійшлись на тому, що виховувати дітей в неповній родині не просто. Хтось хотів поділитися своїм досвідом, хтось хотів поділитися своїми проблемами і зайти шляхи їх вирішення.
Переважна більшість учасників погодилась з тим, що всім бракує спілкування. Лише 1 людина з 17 осіб змогла пригадати коли вона останній раз булав театрі чи на концерті. Всі погодились з тим, що на дітей не вистачає часу. І вони дуже рідко просто проводять вихідні відпочиваючи разом.

З якими труднощами ви стикнулись, залучаючи учасників?
Залучаючи учасників ми стикнулись з такою проблемою, що дехто все ж таки чекав якихось матеріальних вигод. Все рівно щось там будуть давати, не просто ж так вони збираються. Чомусь же вони це роблять.

Хто був серед перших учасників групи і чому ці люди зважились почати?
Серед перших учасників були не люди з вулиці. Це були мами які самі виховують дітей, і які вже були знайомі з Суспільною Службою України. Ці люди вже приймали участь в наших заходах: спільне святкування, спільний відпочинок, участь в акціях. Рівень проведення попередніх заходів їх переконав, що якщо цим займається наша організація, то це щось добре.

Блок 3: Перша зустріч

Які найяскравіші враження від першої зустрічі групи?
Спочатку було трохи страшнувато. Як то воно буде?
Відчувалась така трохи скованість, настороженість людей. Люди не дуже уявляли що і як буде на групі.
Але панувала атмосфера взаємоповаги.
Раділи, що все вийшло, і у людей з`явилось бажання бути постійним учасником ГСД.

З якими проблемами ви стикнулись під час організації і проведення першої зустрічі групи?
Потрібно більш ретельно готуватися і продумувати теми які будуть підніматися на групі.

Головні результати першої зустрічі групи?
Одна людина відразу відійшла, бо зустріла тут родичку бувшого чоловіка. Ми запропонувати взяти участь в іншій групі самодопомоги. Яка буде створена пізніше.
Кожен мав певні очікування і ці очікування людей оправдалися. Це підняло настрій і породило бажання до дальшого спілкування та відвідування груп самодопомоги. Я зрозуміла завдання так: створити групу і вона має працювати.
До тренінга 3-4.10 ми провели 5 зустрічей групи. І два рази зустрічались для проведення спільного відпочинку. Один раз це була прогулянка з дітьми на катері по річці Південний Буг. Спільна трапеза на природі.
І другий раз, я запропонувала відвідати Х Міжнародний органний фестиваль Музика в монастирських мурах. Вінниця 2008. Виступав Єжі Кухля. (Польща) Концерт починається о 20 годині в неділю. Тривалість 40 хвилин. Концерт відвідали 13 осіб з 16. Троє в неділю відвідували родичів в селах.
Не задоволених не було. Не потрібно забувати, що жінкам які проживають з дітьми ще й нема з ким піти на концерт. Звучали фрази такого типу : „Отак собі, сама зібралась і пішла. ” А разом це зовсім інакше людина себе почуває.
На слідуючий концерт, 28 вересня 2008 року, вони вже самі хотіли піти. Виступала Ксенія Погорєлая, орган, Полоцьк, Білорусія. Хай не всі, а лише 10 чоловік. (про запрошення потрібно було подбати наперед, кількість місць обмежена). Але вже якийсь рух, якісь зміни є. Жінки відірвалися від прання, прибирання, телевізора з серіалами. І найголовніше, що це була їх ініціатива.
Для того, щоб група була успішною, і дійсно для людей це була самодопомога, потрібна взаємоповага і довіра. Людина повинна себе почувати безпечно. Вона повинна відчувати що її люблять, причому люблять такою, якою вона є. Тоді вона на групі буде більш відкритою. І буде сприймати те, що почує від інших.

І ще є одна така важлива річ – стабільність зустрічей. Не можна сьогодні провести зустріч групи, а потім невідомо коли чи через 3 тижні. Це розхолоджує людей.


Блок 4: Плани на майбутнє

Які плани розвитку групи ви маєте?
Продовжувати зустрічі групи. В перспективі, щоб кожен член групи міг стати координатором іншої групи.

Ми будемо продовжувати зустрічі. Дійсно, в перспективі, хотілося б щоб кожен член групи став координатором для іншої групи. Люди проживають в різних частинах міста. А в перспективі плануємо створення таких груп по мікрорайонам, за місцем проживання.

Які ваші головні очікування від діяльності групи самодопомоги?
Діяльність даної ГСД повинна принести користь як батькам,в даному випадку мамам, так і дітям. Щоб не закладати в майбутні стосунки „бомби повільної дії ”. Хворобу краще попередити, а не лікувати потім „абсолютне нерозуміння між близькими людьми ”, займатися „дітьми вулиці ”. Створити для дитини безпечне середовище дома, поважаючи її права та роз’яснюючи їй обов’язки. З іншого боку, мама має усвідомлювати, і їй треба до цього готуватися аби уникнути розчарувань та депресій у майбутньому (я ж йому…, а він…), що в майбутньому її дитину чи дітей чекає самостійне життя. І на неї в майбутньому теж чекає інше життя і це може бути самотність.
Ми повинні навчитися „Змінити ставлення до того, чого ми змінити не можемо ”.

Які очікування учасників групи?
Спілкування з іншими родинами. Познайомилися і налагодили контакти діти. Учасники групи побачили, що можна спільно вирішувати якісь питання.
Відкриття для себе чогось нового. Використання з досвіду інших.

Блок 5: Користь від групи самодопомоги

Яку користь маєте ви від організації роботи групи самодопомоги?
Моральне задоволення. Реалізація бажання залучити людей до вирішення своїх проблем. Підготовка фасилітаторів ГСД.

Яку користь мають учасники групи (головні моменти)?
Розширилось коло спілкування. Можуть вільно обговорювати ці проблеми, про які не говорять дома чи на роботі. Діалог між спеціалістами (запрошеними) та учасниками групи. Підтримка.

Яку користь має місцева громада?
Активізація членів громади. Координатори груп самодопомоги, які отримають певний інструментарій, це лідери та активісти місцевої громади.
В цих питаннях я солідарна з висловлюванням Джона Стюарта Мілля про те, що „жебраку самодопомога важливіша сторонньої допомоги і якщо він буде отримувати допомогу без праці зі свого боку, він деморалізується. Справжня благодійність, вважав Д.С. Мілль полягає саме в тому, щоб підтримати того, хто бажає працювати. ”
Це стосується кожної людини. Не можна тільки чекати і нарікати на все і на всіх, і при цьому нічого не робити. Щось потрібно змінювати самому. Починати потрібно з себе.

Блок 6: Конкретний випадок

Опишіть характерну ситуацію або випадок, які винили під час роботи у групі самодопомоги (причина або суть проблеми, дії для її вирішення, результат).
Особливих випадків під час роботи групи не було.

Цікава ситуація виникла, коли наша організація презентувала ГСД. Розповідали що це таке. І чому потрібно це впроваджувати. Це відбувалося в муніципальному центрі інвалідів „ Гармонія ”. Там працює група інвалідів на візках, які об’єднує любов до в’язання. В цей день як раз відбувалася зустріч цієї групи. Це був їх день. В нас було заплановано проведення заходу спільно з ними на цей день. Це діюча ГСД.
Вінницька обласна організація Суспільної служби України мала досить пристойну кількість ниток до в’язання. І ми вирішили подарувати ці нитки даній ГСД.
Крім того, ми запросили представників інших НУО, представників управлінь на цей захід. Щоб і вони дізналися більше про ГСД,. І так дуже пропагували, агітували, розповідали про конкретні випадки і історію руху самодопомоги. Розповідали, що девізом ССУ було і є „ Допомагаймо собі взаємно ”. Також ми розповіли про діючу ГСД, яка об’єднує любителів в’язання. Ця група дуже активна, вони разом відзначають дні народження, проводять вільний час, багато спілкуються між собою телефонічно.
Ну і, звичайно, ми подарували їм при всіх нитки. Треба ж попіаритися. А відбувалося все це 19 грудня 2007 року, в день святого Миколая.
Ми в цей день роздавали подарунки та продуктові набори. І вирішили це зробити в одному місці. Це ж так зручно. Запросили підійти на певну годину людей похилого віку, які проживають в цьому мікрорайоні.
В нас один захід по ГСД закінчився. Хтось пішов додому, хтось залишився. Підійшли старші люди. І в нас розпочався другий захід. Ми всіх привітали з святом Миколая. Щось заспівали, роздали подарунки. І, звичайно, не обминули людей з особливими потребами на візках.
На заході була присутня журналістка. Потім з`явилася стаття під назвою “За в’язання винагородили олією”.
Журналістка потім пояснила мені, що стаття мала назву „Допомагаймо собі взаємно ”, але редакція газети, тобто їх піарщики, змінили назву на більш креативну.
Люди, читаючи цю статтю, можуть сприймати рух самодопомоги трішки інакше, ніж нам би хотілось.

Ми з цього випадку зробили певні висновки. По-перше, завжди готувати прес-реліз, а по-друге, старатися не проводити в одному місці різні заходи.

Це опис лише однієї групи, яка створена в 2008 році.